1. Властивість того, що має кінець, межу; протилежність безкінечності, нескінченності.
2. У математиці: властивість множини, яка містить обмежену кількість елементів; стан або властивість об’єкта, що має певні межі а� завершення.
3. Філософська категорія, що характеризує обмеженість у просторі, часі, кількості або існуванні; ознака буття, що має початок і кінець.