1. Метод пізнання або зображення дійсності, за якого виділяються лише основні, найважливіші риси, властивості предметів чи явищ, зі спрощенням деталей та індивідуальних особливостей.
2. Нахил до спрощеного, надмірно узагальненого трактування або представлення складних питань, явищ, процесів, що не враховує їхню повноту та конкретику.
3. У мистецтві та літературі — спосіб творчості, що характеризується умовністю, відходом від життєвої правди, заміненою сухим, шаблонним зображенням дійсності.