1. Форма наказового способу дієслова “сказати” для множини (друга особа) або вживана як узагальнено-особова форма, що виражає прохання, пропозицію або м’який наказ: висловіть, промовте, озвучте.
2. Вживається як вставне слово для введення прикладу, припущення або гіпотетичної ситуації, аналогічно до “наприклад”, “допустімо”, “припустимо”.
3. (розм.) Використовується на початку речення для вираження згоди, часто з відтінком деякої небажаності або умовності, аналогічно до “нехай буде так”, “гаразд”, “добре”.