скаламучений

[skɑlɑmut͡ʃɛnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який перебуває у стані хвилювання, занепокоєння, втративши душевний спокій; стривожений, збентежений.

  2. Який став каламутним, непрозорим (про рідину, повітря тощо); замутнений.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. скаламучений, р. скаламученого, д. скаламученому, з. скаламученого, о. скаламученим, м. скаламученім

Більше записів