1. (у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Стан внутрішньої тривоги, метушні, занепокоєння, спричинений усвідомленням власної свободи, відповідальності та неможливості знайти остаточну основу для моральних виборів і існування в абсурдному світі; екзистенційна тривога.
2. (заст., рідк.) Сильне хвилювання, збудження, метушня; стан смутку, замішання.