Значення
-
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Стан внутрішньої тривоги, метушні, занепокоєння, спричинений усвідомленням власної свободи, відповідальності та неможливості знайти остаточну основу для моральних виборів і існування в абсурдному світі; екзистенційна тривога.
-
(заст., рідк.) Сильне хвилювання, збудження, метушня; стан смутку, замішання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. скаламучення, р. скаламучення, д. скаламученню, з. скаламучення, о. скаламученням, м. скаламученні, к. скаламучення