сікачка

[sikɑt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Ручне сільськогосподарське знаряддя для зрізування (підсікання) бур’янів, складається зі сталевого леза, насадженої під кутом на довгу дерев’яну ручку.

  2. Розм. про гостре, ріжучу зброю (ніж, кинджал тощо).

  3. Заст. Жінка, яка січе, рубає щось (наприклад, сікачка капусти).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сікачка, р. сікачки, д. сікачці, з. сікачку, о. сікачкою, м. сікачці, к. сікачко

Більше записів