сідальце

[sidɑlʲt͡sɛ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма до слова “сідало”: невелика частина меблів або пристосування, призначена для сидіння.

  2. В анатомії: одна з трьох кісток, що формують таз, розташована в його нижньо-задній частині (лат. os ischii).

  3. У ботаніці: розширена верхня частина квітконіжки, на якій розташовується квітка або суцвіття; квітоложе.

  4. У техніці та побуті: невелика опора або платформа для сидіння в різних конструкціях (наприклад, у велосипедному сідлі).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сідальце, р. сідальця, д. сідальцю, з. сідальце, о. сідальцем, м. сідальці, к. сідальце

Більше записів