Значення
-
Різко, з силою кидати, жбурляти щось легке, невелике або невагоме (наприклад, камінці, сніжки, листя).
-
Швидко і різко випускати з себе, викидати струмінь чогось рідкого або сипкого (наприклад, воду з рота, пісок з долоні).
-
Перен., розм. Поспішно, недбало писати або малювати щось; накидати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. швиркати, р. швиркатів, д. швиркатам, з. швиркатів, о. швиркатами, м. швиркатах, к. швиркати
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘швиркати’ має кілька значень: ‘швидко стрибнути’, ‘витирати сірника’, ‘ковзатися по льоду’, ‘викинути’, ‘бити струменем’, ‘бризнути’, ‘бити батогом’, ‘фехтувати’, а також ‘свистіти, сюрчати; швидко відлітати’. Воно походить від праслов’янського *švyrati, *švyrjati, яке, своєю чергою, утворене від звуконаслідувального вигуку *svyr(k), *svyr. Це слово споріднене з такими словами, як ‘свірчати’ (сюрчати, свистіти) та має відповідники в інших слов’янських мовах: російське ‘швыркать’ (пирхати, сопти, хропти; голосно сьорбати), верхньолужицьке ‘šwjerić’ (свистіти, сюрчати), нижньолужицьке ‘šwyrkaś’ (шуміти, сичати, свистіти), словенське ‘švrkat’ (фехтувати) та ‘svrkati’ (махати різкою, бичем), болгарське ‘швирвам’ (бити струменем) тощо. Таким чином, ‘швиркати’ — це звуконаслідувальне дієслово, що описує різкі, швидкі рухи або звуки, пов’язані зі свистом, шипінням чи бризканням.