Древослів

Словник Української Мови

шурчання

[ʃurt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “шурчати“; звуки, що виникають від тертя чогось сухого, дрібного або шорсткого (наприклад, листя, паперу, піску).

  2. Тихе, невиразне бурмотіння, висловлювання невдоволення крізь зуби або під ніс.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шурчання, р. шурчання, д. шурчанню, з. шурчання, о. шурчанням, м. шурчанні, к. шурчання

Більше записів