Значення
-
Складене в певному порядку (звичайно правильними рядами) стос, купа чогось, переважно однорідних предметів (колод, дощок, цегли, труб тощо).
-
У військовій справі — купа набоїв, снарядів або інших засобів боєзабезпечення, підготовлених для використання.
-
У техніці — частина деяких машин, пристроїв у вигляді стоси, стовпа (наприклад, штабель преса).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. штабель, р. штабеля, д. штабелеві, з. штабель, о. штабелем, м. штабелеві, к. штабелю
Походження слова (Етимологія)
Слово «штабель» походить з німецької мови, де Stapel означає «купа, штабель». Воно пов’язане з давньонижньонімецьким stapel (те саме значення), яке походить від давньонижньонімецького stal та німецького Stab («палиця, жезл, штаб»). Спочатку слово означало «стовп, опора», а згодом набуло значення «акуратно складена купа матеріалів». В українській мові воно використовується для позначення правильно складених будівельних матеріалів або інших предметів.