1. (в артилерії) артилерійський снаряд кулеподібної форми з виступами (шрабами) на корпусі, який застосовувався в гладкоствольних гарматах для пошкодження щільних лав піхоти або кавалерії супротивника; різновид картечі.
2. (в історії техніки) тип боєприпасу для старовинних гармат, що являв собою металеву кулю, облиту свинцем із поздовжніми або спіральними канавками (шрабами), призначений для стрільби на близькі дистанції.