Значення
-
(в артилерії) артилерійський снаряд кулеподібної форми з виступами (шрабами) на корпусі, який застосовувався в гладкоствольних гарматах для пошкодження щільних лав піхоти або кавалерії супротивника; різновид картечі.
-
(в історії техніки) тип боєприпасу для старовинних гармат, що являв собою металеву кулю, облиту свинцем із поздовжніми або спіральними канавками (шрабами), призначений для стрільби на близькі дистанції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шрабкугель, р. шрабкугеля, д. шрабкугелеві, з. шрабкугель, о. шрабкугелем, м. шрабкугелеві, к. шрабкугелю