Значення
-
Рідкісне діалектне позначення невеликої річки або струмка, що часто вживається у західних регіонах України, зокрема на Гуцульщині.
-
У літературній мові та фольклорі — власна назва конкретної річки або потічка (наприклад, у топоніміці Карпат).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шняга, р. шняги, д. шнязі, з. шнягу, о. шнягою, м. шнязі, к. шняго
Походження слова (Етимологія)
Слово «шняга» в українській мові позначає ропуху (Bufo). Воно, ймовірно, запозичене з польської мови, де «szniaga» означає «жаба». Походження польського слова не зовсім ясне, але можливо, воно пов’язане з німецьким «Schnecke» (слимак) або нижньонімецьким «Schnake» (вуж), а також з давньоанглійським «snaca» та англійським «snake» (змія). Таким чином, слово може мати спільне коріння з назвами плазунів та безхребетних.