Словник Української Мови
Буква
1. Холоднокровна плазуюча тварина родини змійових, що має видовжене тіло, вкрите лускою, і часто отруйні залози; символ підступності та зла.
2. Переносно: про підступну, злу, ворожу людину.
3. Астрономічне позначення сузір’я Змії (лат. Serpens), розташованого по обидва боки від сузір’я Змієносця.
Приклад 1:
Хай Змія-Цариця мене скарає, якщо се неправда! І я не винна!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Остолбѣл и порвался вдруг назад с словамы Так, как кто меж терніем невзначай ногамы Наступит змія и вдруг зблЬднет, отбЬгая, А она злится, о ядом шію поднимая. Quale certamen inter Aeneam et nobilissimum Graecorum super Helenam6.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
І бачили на тіарі Червоного змія Прості люде[268]. Пішли ченці Й Tе Deum[269] співали, Розійшлися по трапезах І трапезували І день і ніч, аж попухли.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”