Представник шляхти — привілейованого стану у феодальних державах Центральної та Східної Європи (зокрема, у Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському та Речі Посполитій), який мав спадкові права та обов’язки, зокрема право на землеволодіння та участь у політичному житті.
Дрібний або безземельний представник шляхетського стану, який часто не мав значних маєтків або кріпаків, але зберігав особисті права та герб.
Переносно: людина, яка поводиться з великою гідністю, почуттям власної честі та благородства; аристократ у вчинках і поведінці.