Значення
-
Довга, широка частина жіночої сукні, що волочиться ззаду по підлозі.
-
Те, що має витягнуту, видовжену форму або розташування; смуга, слід, що тягнеться за чим-небудь (наприклад, шлейф диму, пилу, світла).
-
У техніці — гнучкий багатожильний електричний кабель для підключення електроприладів.
-
У географії — витягнута, мілководна піщана або галечникова коса, що відокремлює від моря лиман або затоку.
-
У геології — витягнута ділянка родовища корисних копалин або потік розсипних мінералів, що відокремлюється від основного джерела.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шлейф, р. шлейфа, д. шлейфові, з. шлейф, о. шлейфом, м. шлейфі, к. шлейфе
Походження слова (Етимологія)
Слово «шлейф» походить з німецької мови. У німецькій було слово Schleif, що означало «довгий край жіночої парадної сукні», а також Schleife — «частина сукні; сільськогосподарське знаряддя». Ці слова утворені від дієслова schleifen, що означає «тягти» (спочатку — «змушувати ковзатися»). Це дієслово споріднене зі середньонижньонімецьким slīen з тим самим значенням. В українській мові слово «шлейф» має два основні значення: 1) довгий край жіночої сукні, який тягнеться по підлозі; 2) сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та розпушування ґрунту. Також існує дієслово «шлейфувати» — обробляти землю шлейфом, боронувати. Слово запозичене з німецької мови, про що свідчать відповідники в російській, білоруській та болгарській мовах.