1. Дія за значенням дієслова «шептати»; мовлення дуже тихим, приглушеним голосом, коли звуки вимовляються без участі голосових зв’язок, часто наближуючи вуста до вуха співрозмовника.
2. Тихі, ледве чутні звуки, що нагадують таке мовлення (наприклад, шептання листя, води).
3. Перен. Потаємні, нишком висловлені поради, підбурювання або чутки.