шепотіння

[ʃɛpotinnjɑ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “шепотіти” — тихе, ледь чутне мовлення, що вимовляється без участі голосових зв’язок, часто наближенням губ до вуха співрозмовника.

  2. Тихий, ледь чутний звук, шум, що нагадує таке мовлення (наприклад, шепотіння листя, води).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шепотіння, р. шепотіння, д. шепотінню, з. шепотіння, о. шепотінням, м. шепотінні, к. шепотіння

Більше записів