Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісна форма множини від слова “щипка” — невелика кількість чогось, що можна взяти двома або трьома пальцями (застосовується переважно до сипких речовин або порошків).
2. Застаріла або діалектна назва для рослини “щир” або “щирій” (Amaranthus), званої також “щирицею”.
— А тепер порохом та землею забивай мерщій виразку та замотуй тугіше повивачем, — ухміляючись у вуси, наставляв він свого випадкового лікаря, — а мені, батьку, дозволь михайлик горілки, бо трохи щипа… — Випий, голубе, на здоров’я… — стиснув йому правицю пан сотник. А ворожі ядра налітали частіше, лягали густіше, руйнуючи все надокола, шматуючи біле тіло козаче… VII Під кам’яним склепінням на греблі, саме під яловим спуском, що мався на повідь, була порожня місцина, яка льохом тяглась і під млин; з цих льохів було вийстя одно під лотока-ми, і в них засіла Вернидубова ватага з десяти левенців, запеклих і завзятих у січі, і з тридцяти охочих, ще не скурених димом. — Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”