Словник Української Мови
Буква
1. Зоол. Птах родини щуркових (Meropidae) з яскравим, переважно синьо-зеленим або рудувато-коричневим оперенням, довгим дзьобом і хвостом, що живиться комахами, яких ловить у польоті.
2. Розм. Про людину, яка за своїм характером або вчинками нагадує щура (у значенні зрадника, підлабузника).
Це золотава щурка, як кажуть, єдиний залишок колишньої тропічної фавни, ще перед великою мандрою льодових полюсів Землі. Дядьки називають цього птаха бджолоїдом, бо він полює залюбки на бджіл. — Невідомий автор, “Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”