щур

1. Невеликий гризун родини мишевих із довгим хвостом, гострою мордою та темно-сірою або рудуватою шерстю, що часто живе поблизу людського житла, наносить шкоду продуктам та може переносити інфекційні захворювання.

2. Переносно — про людину, яка зраджує спільну справу або товаришів, переходить на бік ворога; зрадник.

3. У розмовній мові — про хитрого, спритного, досвідчену в якихось справах людину (часто з відтінком схвалення).

Приклади вживання

Щур шугав повз мої лапи і зникав у підземних норах. Я боялася, що коти будуть на мене маркотні, але вони поводились розуміюче. — Невідомий автор, “Tania Zgori Vniz Kniga Strakhiv”

Частина мови: іменник (однина) |