Словник Української Мови
Буква
Щуплість — властивість за значенням прикметника “щуплий”; стан, коли щось (переважно деревина) має порожнини, пустоти або пошкодження всередині, часто не помітні ззовні.
Щуплість — ознака, яка характеризує предмет (найчастіше дерево, колоду, плід) як такий, що має внутрішні дефекти, трухлявість або прогнилі ділянки.
Ніколи ще так прикро не впадала йому в очі щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокрівність уст та розлеглість грудей, що невблаганно розпливались. Радісний дівочий усміх був гримасою на її пристаркуватім обличчі, і він не міг побороти в собі зухвалу думку, що коли вона гідна була першокурсного студента, то ніяк не варта першорозрядного лектора.Призначеної години він здибався в канцелярії житлоспілки з своїм попередником тов. — Підмогильний Валер’ян, “Місто”