щупальце

[ʃt͡ʃupɑlʲt͡sɛ] Іменник

Буква:Щ

Значення

  1. Орган у деяких тварин (головним чином безхребетних), що має вигляд довгого, гнучкого відростка і слугує для дотику, захоплення їжі, пересування тощо.

  2. Рухливий, гнучкий відросток на ротовому апараті деяких комах, що виконує функцію дотику та смаку.

  3. Переносно: довгий, тонкий предмет або частина чогось, що нагадує такий орган своїм виглядом або функцією обпізнавання, вивчення навколишнього середовища.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. щупальце, р. щупальця, д. щупальцю, з. щупальце, о. щупальцем, м. щупальці, к. щупальце

Більше записів