щучник

1. Рослина з родини злакових, багаторічна трава з вузьким волотистим суцвіттям, що росте на вологих луках і болотах; луговик дернистий (Deschampsia cespitosa).

2. Народна назва кількох видів водних або прибережних трав’янистих рослин, зокрема, рогозу (Typha) або очерету (Phragmites), листя яких нагадує щучин хвіст.

3. Рідкісне прізвисько або прізвище, пов’язане з рибою щукою або місцем її вилову.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |