щовб

Моя душа, запрагла неба, всерозкриленна, держить путь на стовп веселого вогню, що осіянний одним твоїм бажанням — аж туди, де не ступали ще людські сліди, з щовба на щовб, аж за смертельні грані людських дерзань, за чорну порожнечу, де вже нема ні горя, ні біди, і врочить порив: не спиняйся, йди. То шлях правдивий. — Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Стою, мов щовб, на вічній мерзлоті, де в сотню мишачих слідів угнались розпадки тьмаві — і скупу сльозу, що на морозі мерзне, ледь тамую: це ж ти, мій краю, в цятках крови — ти! Займанщино пекельна! — Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

VI «Що це за *** іде подом?» — сказав куркуль Щовб, повиснувши на рублі і ждучи, щоб куркуль Довб притяг рубля мотузом. У відповідь на це куркуль Довб зачепив рубля мотузом, зігнув його ще, так що здоровенний рубель застережливо рипнув, і замотав мотуза за належні виступи на гарбі. — Невідомий автор, “Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”

Веселі маслоноси пурхали й цвірінькали в смарагдовім листі леґендарного лісу, у темнім ручаї під навислим корі-нням чорних дерев молокопруд, одсапуючись, рив собі нору і накидав купи оксамитної землі; в зеленім подолі на взліссі танцювали баскі хлібороги, бодались і бігли навзаводи в поле… Куркуль Щовб ударив Данька ззаду сокирою по голові, і він умер в степу ніччю. XVI Уночі в степу лежало тіло члена степового окрвиконкому Данька Харитоновича Перерви. — Невідомий автор, “Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”