Словник Української Мови
Буква
1. Особистий записник, книжка або блокнот, у якій регулярно (щоденно або періодично) фіксуються події, думки, спостереження та переживання; денник.
2. Періодичне видання (газета, журнал), що виходить щодня; щоденна газета.
3. У системі освіти: документ (зошит або книжка), у якому учні записують завдання для виконання вдома та відзначають отримані оцінки; шкільний щоденник.
У травні 1964-го ми з Аллою Горською за дорученням І. Світличного поїхали до Черкас відвезти Симоненковій матері його щоденник — про це докладніше у моїх спогадах «Вітраж пам’яти» про Аллу… Коли я прийшла на роботу до Інституту літератури, директором ще був академік Білецький, і це позначилося на загальній атмосфері — набагато розкутішій, ліберальнішій, сказати б, інтеліґентнішій, ніж згодом, у часи царювання Шамоти. Івана Дзюби тоді вже в Інституті не було, Іван Світличний працював у журналі «Радянське літературознавство», а згодом у нашому відділі теорії літератури. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Недаремно українську літературу минулого століття неможливо уявити собі без переосмислених і наново прочитаних щоденників Чикаленка, Винниченка, Єфремова, Довженка, а «Щоденник» В. Ґомбровіча вважається одним з найвидатніших творів польської літератури, як «класичний твір, що виробив голос прози»[6]. Щоденник реалізує свідоме чи й підсвідоме прагнення несфальшованої реальности. — Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”