1. (заст.) Той, хто щезає, зникає; зниклий, загублений чоловік.
2. (перен., заст.) Людина, яка легко й швидко зникає, тікає; втікач.
3. (діал.) Міфічна істота, примара, дух, що з’являється і раптово зникає; мара.
щезник
Буква
Приклади вживання
Старий щезник намахував, аби баба пусте не робила. Баба довго змагалася, але перехреститися не була годна. — Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |