щербина

1. Власна назва українського прізвища.

2. Застаріле позначення невеликого дефекту, пошкодження на лезі ріжучого інструмента (сокири, ножа тощо); вищербина, щерба.

3. Застаріле або діалектне позначення заглиблення, виїмки на поверхні чого-небудь (наприклад, на камені, зубі); часто як синонім до “вищербина”.

Приклади вживання

Мене обступили, радісно тиснуть руку: Веретенченко, Біллів, Щербина, Хуторський, Білоцвіт, інші. Пропонують взяти разом з ними перепустку на Львів та й їхати вкупі. — Невідомий автор, “Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |