1. Зменшувально-пестливе від слова “щеня”: маленький цуценя, щеня.
2. (переносно, розмовне) Про молодого, недосвідченого або легковажного чоловіка, часто з відтінком зневаги або іронії.
щенюк
Буква
Приклади вживання
І ось наш п’яний селянин Гнатко Щенюк, їх побачивши на канаві сидьма під селом, побіг на вигін і став кричати через церковну ограду до дзвонаря: «Дзвони, Микито! Соціалісти прийшли село підпалювати. — Осьмачка Тодось, “Старший боярин”
Частина мови: іменник (однина) |