що викликає щемлення, тугу, ніжний біль або емоційний смуток у серці; сповнений щемної, тужливої ніжності або печалі.
щемлячий
Буква
Приклади вживання
І він радісно подумав: «Завтра я тебе вже не почую».І той півтора року накутуваний біль, те гнітюще невдоволення, людині в поривах притаманне, вся гіркота щоденного прагнення і виснажливість мрій, що він у місті дізнав, обертались тепер у щасливу стому й щемлячий потяг до заспокоєння. Він бачив себе завтра не сільбудівцем, не сільрадівцем, не вчителем чи спілчанським діячем, а непомітним хліборобом, одним з безлічі сірих постатей, у свитках, що водять по землі вічне рало. — Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |