Словник Української Мови
Буква
Щебетушечка — зменшувально-пестлива форма від слова “щебетуха“, що означає жіночу особу, яка багато й галасливо розмовляє, часто з піднесеним, схвильованим настроєм.
Щебетушечка — власна назва, зокрема літературного персонажа, прізвисько або псевдонім, що вживається для позначення жвавої, балакучої, часто молодої дівчини або жінки.
Одної днини йдемо ми від бефелю,[3] аж чуємо: на нашій кватирі гомін Прибігаємо, аж тут уже усі сусіди пораються коло сердешної Марти, що вже мертва на полу лежить, мов та щебетушечка убита. Ми зараз стали і питати, що отсе таке за лишенько подіялось, відколи ми з дому. — Невідомий автор, ” Iurii Fied Kovich”