щасливчик

Людина, якій щастить, якій пощастило, яка має успіх у житті чи в окремій справі; везунчик.

Той, хто виграв або отримав щось цінне завдяки щасливому випадку, удачі (часто в азартних іграх, лотереї тощо).

Уживається також як звертання або прізвисько до такої людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |