1. (у техніці, будівництві) Такий, що поєднує шарнірне з’єднання (що забезпечує обертання) з консольною конструкцією (елементом, закріпленим лише з одного кінця); властивий конструкції, де одна частина закріплена жорстко, а інша має можливість повороту відносно неї.
2. (у архітектурі, про споруди, перекриття) Побудований за принципом консолі, що кріпиться до основної опори за допомогою шарнірного вузла.