Значення
-
Високий меблевий виріб, зазвичай прямокутної форми, з дверцятами, полицями та/або відділеннями для зберігання одягу, білизни, посуду, книг тощо.
-
Спеціалізована металева конструкція або приміщення для технічних чи виробничих цілей (наприклад, електротехнічна шафа, шафа управління).
-
Розмовне позначення закритого приміщення, схожого на шафу за формою або функцією (наприклад, телефонна шафа, шафа-ліфт).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. шафа, р. шафи, д. шафі, з. шафу, о. шафою, м. шафі, к. шафо
Походження слова (Етимологія)
Слово «шафа» прийшло в українську мову через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови. У середньоверхньонімецькій мові існувало слово «schaf» (у нововерхньонімецькій — «Schaff»), що означало «діжка» або «шафа». Це слово походить від дієслова «schaffen» — «творити», оскільки спочатку шафи виготовляли, вирізаючи з дерева, тобто «формуючи» їх. У польській мові відбулася зміна граматичного роду з чоловічого на жіночий під впливом таких слів, як латинське «almaria» (шафа) та польське «skrzynia» (скриня).