1. (геогр.) Висока, видовжена гірська вершина з крутими схилами, що різко виступає в бік долини або моря; мис у горах.
2. (заст.) Той, хто мислить; мислитель.
мисник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Мотря вимазала сіни, помила лави, мисник, полиці. Перед празниками закололи кабана.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Але глянули вони, що з полиці сиплються горшки, а з мисника миски, та давай оборонять полицю та мисник. Карпо насилу поборов матір і одняв од неї кочергу.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Частина мови: іменник (однина) |