1. Властивість або стан за значенням прикметника “нерозквітлий“; відсутність розквіту, повного розвитку, невиявленість потенціалу.
2. У ботаніці: стан квітки або рослини, яка не розпустилася, не досягла стадії повного цвітіння.
3. Переносно: незрілість, незавершеність, стан, коли щось (наприклад, талант, ідея, почуття) не набуло сили, яскравості або остаточного вираження.