1. (в образотворчому мистецтві) техніка живопису, за якої контури предметів чи фігур м’яко розмиваються, а тони плавно переходять один в одного, що створює ефект повітряної дымки, об’ємності та глибини зображення.
2. (переносно) щось невиразне, розмите, що не має чітких меж або контурів; невизначеність.