Значення
-
(в образотворчому мистецтві) техніка живопису, за якої контури предметів чи фігур м’яко розмиваються, а тони плавно переходять один в одного, що створює ефект повітряної дымки, об’ємності та глибини зображення.
-
(переносно) щось невиразне, розмите, що не має чітких меж або контурів; невизначеність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сфумато, р. сфумато, д. сфумато, з. сфумато, о. сфумато, м. сфумато, к. сфумато