Значення
-
Властивість бути сфокусованим; стан максимальної концентрації уваги, психічних сил на певній діяльності, об’єкті чи меті.
-
У техніці, фотографії, оптиці — наявність чіткого фокусу; характеристика системи, пристрою або зображення, що знаходиться в фокусі, тобто має оптимальну різкість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сфокусованість, р. сфокусованості, д. сфокусованості, з. сфокусованість, о. сфокусованістю, м. сфокусованості, к. сфокусованосте