сейсмоакустика

Значення

1. Розділ геофізики, що вивчає поширення та властивості пружних (сейсмічних) хвиль у геологічному середовищі, часто з акцентом на їх акустичні характеристики та взаємодію з навколишніми породами.

2. Комплексна науково-прикладна дисципліна, що поєднує методи сейсмології та акустики для дослідження структури земної кори, пошуку корисних копалин, вивчення геодинамічних процесів (наприклад, передвісників землетрусів) або техногенних явищ.

3. Сукупність методів і технологій, що базуються на реєстрації та аналізі акустичного випромінювання (шумів), яке виникає в твердих тілах (гірських породах, матеріалах) внаслідок їх деформації або руйнування під впливом напружень.

Правопис та відмінювання