1. (геофіз.) Пов’язаний з вивченням акустичних явищ, що виникають у земній корі внаслідок сейсмічних процесів або викликаються штучно для дослідження її властивостей.
2. (техн.) Стосований до методу контролю або діагностики, що ґрунтується на реєстрації та аналізі акустичних хвиль, які поширюються в твердих тілах (наприклад, у конструкціях, гірських породах) при їх механічному навантаженні або руйнуванні.