сеунч

[sɛunt͡ʃ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (істор.) Посол, гонець у Московській державі XVI–XVII століть, який від імені царя або уряду повідомляв про перемогу у військовій кампанії чи іншу важливу подію.

  2. (істор.) Офіційна доповідь, повідомлення про перемогу або успіх, яке привозив такий гонець.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сеунч, р. сеунча, д. сеунчеві, з. сеунча, о. сеунчем, м. сеунчеві, к. сеунчу

Більше записів