середняцтво

1. Сукупність середняків — дрібних власників-одноосібників у сільському господарстві, які працювали на своїй землі власними знаряддями праці та силами своєї родини, не експлуатуючи найману працю (історичний термін, що вживався в радянській політичній та економічній лексиці).

2. Переносно: поведінка, світогляд або становище тих, хто уникає крайнощів, займає проміжну, помірковану позицію; конформізм, посередництво.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |