Значення
-
У християнській та юдейській ангелології — один з вищих чинів ангельської ієрархії, шестикрилий небесний дух, що особливо близький до Бога і символізує любов, очищення та невгасиму ревність; згадується в Книзі пророка Ісаї.
-
У широкому вжитку, часто в поезії чи художніх образах — втілення найвищої духовної краси, світла та досконалості; уособлення чи символ безмежної відданості та любові.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. серафим, р. серафима, д. серафимові, з. серафима, о. серафимом, м. серафимі, к. серафиме