Значення
-
У Стародавньому Римі — рішення сенату, яке з часів імперії набувало сили закону та часто затверджувалося народними зборами.
-
У Франції періоду Консульства та Першої імперії (1799–1814) — законодавчий акт, що приймався сенатом за пропозицією першого консула (згодом імператора) Наполеона Бонапарта та мав силу конституційного закону.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сенатус-консульт, р. сенатусу-консульта, д. сенатусові-консультові, з. сенатус-консульта, о. сенатусом-консультом, м. сенатусі-консульті, к. сенатус-консульт