семипілля

[sɛmɪpilljɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Історична назва території на півдні Київської Русі, що охоплювала землі між річками Рось і Сула, де існувало сім основних укріплень (городів) для захисту від кочівників.

  2. У сучасній географії — поетична назва центральної частини Київщини, багатої на поля, ліси та водойми, що асоціюється з історичним регіоном.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. семипілля, р. семипілля, д. семипіллю, з. семипілля, о. семипіллям, м. семипіллі, к. семипілля

Більше записів