1. У семіотиці: теоретична концепція, що описує семіотичний простір як умовну, обмежену сферу, усередині якої можливі комунікація, генерація нових знаків та знакових систем, а також їх взаємодія; цілісне семіотичне середовище культури.
2. У культурології та соціогуманітарних науках: метафоричне поняття для позначення сукупності всіх знакових систем, текстів, кодів і комунікативних процесів, що характеризують певну культуру чи соціум і функціонують як єдине ціле.