1. У структурній лінгвістиці та семіології — мінімальна одиниця плану змісту, елементарне значення, яке розглядається як складова частина смислу слова (лексеми) і може бути виділене при його аналізі на складові смислові ознаки (наприклад, для слова “жінка” семемами можуть бути: ‘людина’, ‘жіночої статі’, ‘доросла’).
2. У семіотиці — значення знака (означуване), що розглядається як невіддільна складова знакової системи разом із означувачем (звуковою або графічною формою).