Найменша мовна одиниця, що має самостійне лексичне або граматичне значення; значуща частина слова (морфема), яка несе смислове навантаження, на відміну від формальних елементів (наприклад, корінь, суфікс, префікс з конкретним значенням).
У термінології деяких лінгвістичних шкіл — елементарна одиниця плану змісту мови, неподільний мінімальний компонент значення.