Селянин-одноосібник — селянин (селянська родина), який у період колективізації сільського господарства в СРСР (кінець 1920-х — 1930-ті роки) вів індивідуальне, одноосібне господарство, відмовляючись вступати до колгоспу.
Селянин-одноосібник — власник невеликого індивідуального селянського господарства, що існувало в УСРР у 1920-х роках до початку масової колективізації.