Історичний термін для позначення селянина, який у дореволюційній Російській імперії (зокрема на українських землях) належав до сільської общини (громади) і вів індивідуальне господарство на наділі землі, що вважався колективною власністю общини, яка регулювала земельні переділи, систему оброків та повинностей.
У ширшому значенні — селянин, який веде індивідуальне господарство, але є членом сільської територіальної громади з її колективними нормами, традиціями самоуправління та взаємодопомоги.