Значення
-
Історичний термін для позначення селянина, який у дореволюційній Російській імперії (зокрема на українських землях) належав до сільської общини (громади) і вів індивідуальне господарство на наділі землі, що вважався колективною власністю общини, яка регулювала земельні переділи, систему оброків та повинностей.
-
У ширшому значенні — селянин, який веде індивідуальне господарство, але є членом сільської територіальної громади з її колективними нормами, традиціями самоуправління та взаємодопомоги.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. селянин-общинник, р. селянина-общинника, д. селянинові-общинникові, з. селянина-общинника, о. селянином-общинником, м. селянині-общинникові, к. селянине-общиннику