Селяни-данники — селяни в Україні XIV–XVIII століть, які були юридично вільними та володіли землею, але за користування нею (за «данню») зобов’язані були сплачувати феодалу натуральний або грошовий оброк (данину), а також виконувати певні повинності.
Селяни-данники — у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій категорія селян, які, на відміну від кріпаків (невільників), зберігали особисту свободу та право власності на землю, але за користування ділянками, що належали державі або феодалу, платили данину (чинш).